Кароока, чорноброва, в легкій зеленій сукні з плямами крові, з квітами в волоссі, в ранах та подряпинах на обличчі й тілі. Крокує важко та непевно, проте не зупиняється. В руках у неї збірка віршів мертвих, зацькованих, незабутніх і неприборканих. У вухах співає та підбадьорює її Славко Вакарчук. Перед очима блакитне небо та безкраї поля. А в думках і мріях - жага до свободи.

Вона надзвичайно чарівна.

Мій портрет молодої України. Якби ж вміла малювати.
Якби ж могла щось змінити.

Reply · Report Post